?

Log in

No account? Create an account
Previous Entry Share Next Entry
Анатоль Перепадя: (неповна) бібліографія
pasternack

Світлина Наталії Машарової/ proza.com.ua

Склав бібліографічний список книг, надрукованих у перекладі Анатоля Перепаді (1935-2008). Очевидно, що список неповний, тому будь-яка додаткова інформація лише вітається. Анатоль Перепадя перекладає із французької, італійської, іспанської, португальської мов.

Із французької:
* Нікола Буало "Мистецтво поетичне" (Київ, 1967)
* Франсуа Моріак "Поцілунок, дарований прокаженому" (Київ: Основи, 1994)
• Марсель Пруст «На Сванному сторону» (Київ: Юніверс, 1997)
• Марсель Пруст «У затінку дівчат-квіток» (Київ: Юніверс, 1998)
• Марсель Пруст «У пошуках втраченого часу» (Київ: Юніверс, 1999)
• Марсель Пруст «Содом і Гоморра» (Київ: Юніверс, 2000)
• Марсель Пруст «Полонянка» (Київ: Юніверс, 2001)
• Марсель Пруст «Альбертина зникає» (Київ: Юніверс, 2001)
* Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц" (Київ: Школа, 2001)
• Марсель Пруст «Віднайдений час» (Київ: Юніверс, 2002)
* Етьєн Тевнен "Голод 1932-1933 років в Україні очима французів, американців та інших людей Заходу ("Всесвіт", №1-2, 2003)
* Бернар-Марі Кольтес "Роберто Зукко" (Київ: Юніверс, 2003)
* Марсель Паньоль "Спогади дитинства" (Київ: Обереги, 2003)
* Анонім "Сповідь киянина еротомана" (Львів: Кальварія, 2004)
• Франсуа Рабле «Гаргантюа та Пантагрюель» (Львів: Кальварія, 2005)
• Мішель Монтень «Проби» (1-ий том) (Київ: Дух і літера, 2005)
• Мішель Монтень «Проби» (2-ий том) (Київ: Дух і літера, 2006)
• Мішель Монтень «Проби» (3-ій том) (Київ: Дух і літера, 2007)
• Альберт Камю «Сторонній. Чужий. Падіння» (Харків: Фоліо)
• Франсуа Моріак «Гадючник»

Із італійської:
• Джорджо Щербаненко «Шість днів на роздуми» (Київ: Молодь, 1991)
* Нікколо Мак’явеллі "Флорентійські хроніки; Державець" (Київ: Основи, 1998)
• Франческо Петрарка «Канцоньєре» (Харків: Фоліо, 2007)
* Італо Кальвіно "Наші предки" (Харків: Фоліо, 2007)
* Нікколо Мак’явеллі "Флорентійські хроніки; Державець" (Харків: Фоліо, 2007)

Із іспанської:
• «Народні казки Америки» (Київ: Веселка, 1989)
• Сервантес «Дон Кіхот» (розділи XXI – XXXV, LXI-LXXIV) (Київ: Дніпро, 1995)

Із португальської:
• «Народні казки Європи» (Київ: Веселка, 1989)
• Жоржі Амаду «Велика пастка» («Всесвіт», № 2-6, 1995)

  • 1
Мене Звати Мота Марыан. Я давно вам не писав. і щиро жалкую. Прошу вас зареєструватись в контакті щоб з вами було лекше звязатись оскільки вашим е-мейлом немаю честі володіти а на айсікю ви не відповідаєте.

моє мило marik.afset@gmail.com
контакт http://vkontakte.ru/id8835033?99340
сайт http://hotdogz.rifo.net/
аська 474487155


Прикольный пост... :)
Всегда завидовала творческим людям... Когда нибудь и я научусь...
Буду очень признательна, если поможете мне победить в конкурсе красоты.
Победа в этом конкурсе ОЧЕНЬ много для меня значит! Заранее благодарна всем, кто откликнется на мою просьбу.

С Уважением, Мария.

з італійської: Італо Кальвіно "Наші предки", видало харківське Фоліо.

Дякую за підказку. Однак в інтернеті я знайшов геть мало інформації про це видання.

Про "Гадючник" варто подати докладніше, бо в публікації прізвище Перепаді не було зазначене, а приховане під чужим прізвищем:

"— Перекладачі, яких друкували, «позичали» мені свої імена. А потім чесно повертали гонорари. Тут я дуже вдячний Дмитрові Паламарчуку, який не раз ішов на таке. Одним із найпомітніших моїх перекладів, який вийшов тоді під його прізвищем, був «Гадючник» Франсуа Моріака.

— Жахлива книга! Чесна і правдива родинна хроніка.

— Так, тоді її видали як книгу прогресивного письменника, який пише правду про ЇХНЮ моральність. Ніби в радянському суспільстві не було таких самих «ніжних» стосунків у родинах. Мені дуже подобалось перекладати ту книгу... Іще кілька книжок я надрукував тоді під чужими іменами. Тільки одного разу один відомий чоловік натякнув, що я мав би поділитись гонораром, адже якби не його ім'я, я б грошей не отримав." http://www.umoloda.kiev.ua/number/790/164/28741/



Ось ще Моріак:

Моріак, Франсуа.

Поцілунок, дарований прокаженому / Пер. з фр. А.Перепаді. — К.: Основи, 1994. — 362, [2] с.

ISBN 5-77075609-8.


Дякую за ідеально викладену інформацію. Попервах я міркував лише про вказування найпотрібнішої інформації: місто-видавництво-рік. Однак Ваш варіант виглядає більш вичерпнішим. :) Треба буде над цим замислитися.

Тут, чесно кажучи, я брав вже готові описи з бібліотечних каталогів...

Мак’явеллі, Нікколо.
Флорентійські хроніки; Державець / Пер. з іт. А.Перепадя. — К.: Основи, 1998. — ХХІІ, 492, [1] с.
Парал. тит. арк. іт. — Покажч.: с. 464-492.
ISBN 966-500-101-9.

Мак’явеллі, Нікколо.
Флорентійські хроніки; Державець / Нікколо Мак’явеллі; пер. з італ. А.Перепаді; передм. А.Бичко; Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка НАН України. — Х.: Фоліо, 2007. — 509, [2] с.: іл., [1] арк. іл. — (Бібліотека світової літератури / [редкол.: Т.Денисова та ін.]).
ISBN 978-966-03-3847-0.

Анонім.
Сповідь кияна еротомана / Пер. з фр. А.Перепадя. — Львів: Кальварія, [2004] — 157, [2] с.
В кн. також.: Лоліта / Ліхберґ, Гайнц фон. — Бібліогр.: с. 141.
ISBN 966-663-145-8.

Кольтес, Бернар-Марі.
Роберто Зукко : [П’єса] / З фр. пер. А.Перепадя; [Ред. В.Корнієнко] — К.: Юніверс, 2003. — 62 с.: іл. — (Світова драматургія).
ISBN 966-7305-88-0.

Паньоль, Марсель.
Спогади дитинства / [Пер. з фр. А.Перепадя, Г.Малець] — К.: Обереги, 2003. — 606, [1] с. — (Сучасна європейська література).
Зміст: Слава мого батька; Замок моєї матері; Пора таємниць; Пора любови. — Сер. засн. у 2002 р.
ISBN 966-513-041-2.

Сент-Екзюпері, Антуан де.
Маленький принц : Повісті. / Пер. с фр. А.О.Перепаді; [Передм. Б.Чайковського] — К.: Школа, 2001. — 141, [1] с.: іл. — (Хрестоматія школяра).
ISBN 966-7657-93-0.



Дуже дякую. Зараз долучу Ваші знахідки до попереднього списку.

Ой, прошу пробачення, тут я одну назву подав з помилкою - має бути "Сповідь киянИНа еротомана"

Уже виправив. Спасибі.

Не розумію, яким чином помилився. Інформацію про цей переклад почерпнув саме із е-бібліотеки "Чтиво".

О, мені попадалося на очі це інтерв'ю, проте якось забув про нього. У мене тут одразу два додаткових питання виникає:

1. Чи переклад "Гадючника" у "Всесвіті" (а він же там був надрукований, чи не так?) був підписаний Паламарчуком?
2. Які ще переклади Перепаді виходили під чужими іменами й, власне, під чиїми іменами.


1. У бібліографічному покажчику "Журнал іноземної літератури "Всесвіт" у ХХ сторіччі (1925-2000)" (К., 2004) з творів Моріака названо лише "Поцілунок прокаженому" (З фр. пер. Анатоль Перепадя. - 1987. - № 8). Хоч, як показує досвід, у цьому покажчику трапляються і пропуски...


2. За НЕПОВНОЮ інформацією (отриманою від автора - Анатоля Перепаді), яку подав Сергій Білокінь у публікації "До питання про авторство «Словника українських псевдонімів»: Документи і матеріали" (Mappa mundi: Зб. наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. - Львів; К.; Нью-Йорк: Вид-во М.П.Коць, 1996. - С. 834), а згодом я повторив у своїй книжці (1999):

за підписом Дмитра Паламарчука друкувався переклад ПЕРШОЇ частини роману "Пармський монастир" (Стендаль. Твори. - К., 1983. - Т. 2) та вже згаданий "Гадючник" у виданні: Моріак, Франсуа. Гадючник; Дорога в нікуди; Тереза Дескейру. - Львів, 1986. - С. 19-134;

за підписом Юрія Покальчука друкувалася перекладена Перепадею повість Жоржі Амаду "Дві смерті Кінкаса Водожаха" у збірнику: Латиноамериканська повість. - К.: Дніпро, 1978. - С. 315-355;

за підписом Віктора Шовкуна - переклад роману "Мати" у виданні: Деледда, Грація. Тростина на вітрі; Мати. - К., 1975. - С. 167-260.

Ще Перепадя друкувався у "Всесвіті" під псевдонімом Анатолій Кущ: переклад есе (есеїв) Альбера Камю "Міф про Сізіфа" та "Листи до німецького друга" (1972. - № 8). Цей псевдонім розкриває і "Українська Літературна Енциклопедія" - у статті про Камю.

З самим світлої пам'яті Анатолем Олексійовичем Перепадею про "замасковані" публікації я розмовляв, на жаль, лише одного разу - ще 2000 року. Він, зокрема, сказав, що не все, підписане чужими прізвищами, він може розкрити: ось, наприклад, чоловік, котрий зазначений перкладачем роману Себастьяна Хуана Арбо "Сервантес", через посольство (іспанське, треба думати) шукає можливості перевидання цього перекладу - то не можна його "підставляти" (у довідниках знаходимо, що цей роман публікувався у "Всесвіті" 1978 р., № 5-7 - як переклад Івана Салика)...

Як обіцяє Леонід Череватенко в інтерв'ю газеті "Факти": "...В библиографии переводов Анатоля Перепади, которую первым делом собираемся издавать, все будет поставлено на свои места". http://www.facts.kiev.ua/2008/07/19/05.htm#1

Вельми вдячний Вам за відповіді на запитання й додаткову інформацію. Зараз спробую акуратно відредагувати список, розбавляючи його новими перекладами. Дуже мене втішило те, що видадуть бібліографія перекладів Анатоля Перепаді. Так і має бути.

Ще деякі його більші переклади з італійської:

Вазарі, Джорджо. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів (життєписи), Київ, Мистецтво, 1970, 518 с. (це, правда, не лише його переклад).

Вентурi, Марчелло. Бiлий прапор над Кефалонiєю: Бiлий прапор над Кефалонiєю (роман); Дорога додому; Брати; Вiдпустка по-нiмецькому (повiстi) (роман, повiстi), Київ, Радянський письменник, 1972, 320 с.

Челліні, Бенвенуто. Життєпис (роман), Київ, Мистецтво, 1990, 258 с.

Шаша, Л. Кожному своє (роман), в кн.: "Рекс Стаут, Леонардо Шаша та Агата Крісті, Дзвінок у двері. Кожному своє. На кого вкаже палець", Київ, Молодь, 1983.

Фава, Джузеппе. Достойні громадяни (роман), в журн. Всесвіт, 1988, № 2-3, с. 2-57; 71-117

Фенольйо, Беппе. Особиста справа (роман), в журн. Всесвіт, 1984, № 8, с. 3-70.

Шаша, Леонардо. Будь-яким способом (повість), в журн. Всесвіт, 1994, № 1, с. 3-54.

Шербаненко, Джорджо. Приватна Венера (роман), в журн. Всесвіт, 1994, № 7, с. 3-91.

Даруйте, що так довго зволікав із відповіддю. Дуже дякую за таке грунтовне доповнення.

Де б іще завантажити Пруста в його перекладі... Грандіозний

Дуже пізнавально

(Anonymous)
спасибі за цікаву інформацію

  • 1